Догляд за лохою садової — рекомендації фахівців:

Поливання

Якщо ви вирішили посадити саджанціи лохини садової на своїй ділянці, то не забудьте підтримувати посадкову яму у вологому стані, не допустивши пересихання. Якщо кущів лохини у вас не так багато, то дуже зручно й ефективно використовувати лійку — ви не розмиєте мульчу, як це може статися під час поливання зі шланга під високим тиском. Вологість ґрунту має бути 60-70% від повної польової вологомісткості.

На дачі кущі лохини краще поливати двічі на тиждень по одному віддру води на один дорослий кущ двічі на день(краще ввечері). Обільний полив необхідний у липня-августі, оскільки  в цей час лохина плодоносить, і одночасно закладаються квіткові бруньки, що формують урожай майбутнього року. Якщо вологи буде недостатньо, то ви неабияк втратите урожай не тільки в цьому, а й наступного року.

Якщо на вулиці встоялася висока температура повітря впродовж декількох днів, то, крім поливу, потрібно обприскувати кущі для охолодження після обіду в 16 годин. Завдяки обприсуванню зменшується стрес від перегрівання та зростає швидкість фотосинтезу.

Мульчування

Мульчування — покриття поверхні землі навколо рослини різними матеріалами для збереження вологості у верхньому шарі ґрунту.  Мульчувати кущі лохини можна соломою, листям, хвою, а найкраще перепресівхвойними тирсами або корою. Шар мульчі може бути  від 4 до 15 сантиметрів.

За допомогою мульчування ви позбудетеся бур'янів і створите оптимальні умови для підтримання оптимальної вологості субстрату, у якому ростуть кущі лохини. Завдяки шару мульчі в рослин трохи пізніше навесні розпускаються нирки, що допомагає лохаміці впоратися з коливаннями зимових і весняних температур.

Зверніть увагу!

Під час мульчування кущів лохини свіжими тирси відбувається інтенсивне споживання азоту з ґрунту, який такий необхідний лохаміці та через  цього куща лохини починають погано рости. Тому в ґрунт перед мульчуванням потрібно внести подвійну кількість азотного добрива (у разі мульчування навесні; під час мульчування на зиму не можна вносити азотні добрива).

Мінеральне харчування та застосування добрив

Блакитнина садова потребує мінеральних добрив. Кількість і склад добрив, що вносяться, потрібно визначити з огляду на особливості ґрунту на кожній конкретній заміській ділянці.

Визначення нестачі або надлишку елементів живлення під час огляду кущів лохини.

За достатньої кількості азоту у рослин порівняно велике темно-зелене листя і сильний приріст. У разі дефіциту цього елемента спочатку сповільнюється ріст пагонів, потім старе листя набуває жовтувато-зеленого відтінку. При чималому дефіциті азоту рослина стає жовто-зеленим, потім листя на ньому набуває червонуватого відтінку, ріст сповільнюється, а врожай і розміри ягід різко знижуються. Молоді пагони, що ростуть у разі дефіциту азоту, мають виразний рожевий колір, а після припинення росту стають блідо-зеленими.

Надлишок азоту викликає активне зростання пагонів, що триває до глибокої осені. Унаслідок цього пагони не встигають визріти й обдертіти, що призводить до їх обмерзання або загибелі у зимовий період.

Часто виробники, намагаючись прискорити ріст саджанців лохини, перегодовують їх азотом. Як результат, кущі мають дуже високий вигляд, і їх можна продати вам як 3 або 4-річні, а насправді кущу лише 2 роки. Але не це небезпечно — небезпечно те, що такі кущі за зиму можуть загубитися або частина пагонів неабияк підмерзить. Визначити перегодовані кущі дуже просто в жовтні-ноябрі, коли всі якісні кущі набувають гарного декоративного вигляду: листя червона. У перегодованих кущів лохини колір листя й пагонів зелений аботемно-зелений. Зустрічали таке?

При дефиците фосфора верхівки листя стають пурпурово-зеленими, а їх основи — темно-пурпурними. Згодом усе листя набуває пурпурового відтінку та шкірястої текстури. Ступінь прояву симптому залежить від освітленості кущів: під яскравими сонячними променями пурпурне забарвлення чітко видно, а під час затінення або хмарності вона може зникати. Самі листя за браку фосфору тісно притискається до стебла (в той час як зазвичай воно розміщене під прямим кутом).

При дефиците калия спочатку відмирають верхівки листя, потім з'являються некротичні плями всередині та на краях аркуша. У міру зростання дефіциту цього елемента краї листя коробляться. На молодому листі час від часу спостерігаються пожовтіння між жилками. Вирослі пагони відмирають, водночас чітко виділяється чорна верхівка. Трапляється сильний ріст пагонів вітрівлення з бічних бічних нирок, які згодом також відмирають.

Кальцій. Яскравих симптомів браку цього елемента немає. Найпомітнішими є коробляче листя з пожовтілими краями. На верхошевому листі виникає легка жовто-зелена плямистість, краї жовтіють. Час від часу листя утворює розетки. Верхівка листа коробиться й може відвалитися.

Дефіцит магнію легко розпізнається яскравим червоним краям старого листя. Червоне забарвлення по краях і між жилками сильно контрастує із зеленим кольором, який превалює в центрі аркуша біля середньої жилки (нагадує різдвяну ялинку). За інтенсивного сонячного освітлення виявляються некротичні плями, а замість червоного забарвлення з'являються жовті або коричневі відтінки.

Дефіцит бору розпізнається за блакитним забарвленням верхушкового листя, що різко припиняє ріст. Потім на старих листі виявляється легке пожовтіння між жилками, а на молодих — жовтуваті цятки. Листя іскристе. Утечі припиняють ріст і засихають. Часом загибель пагонів призводить до утворення «відьмяних мітл» (починається розвиток пагонів зі нижчих нирок, які потім також відмирають).

На брак заліза вказує пожовтіння біля житок у молодого верхушкового листя. Далі симптоми проявляються у формі сітки зелених житок на тлі лимонного забарвлення всього аркуша на верхівках пагонів. Брак заліза вкрай негативно позначається на зростанні та плодонітті рослин.

Дефіцит марганцю, як і дефіцит заліза, проявляється на молодому листі у формі пожовтіння між жилками. Різниця в тому, що зелене забарвлення біля жили має ширшу межу. Згодом пожовтілі ділянки на краях аркуша відмирають. Є некротичні точки по всьому листу, які поступово зливаються і аркуш гине.

Дефіцит цинку лохини проявляється у формі пожовтіння молодого листя, водночас весь лист стає лимонно-жовтим. Листя не росте, стає дрібним і вузьким, утворюють розетки, оскільки міждоузлія теж скорочуються.

Сірка. Ознакою голодування слугують хлоротичні плями на листі, а у разі гострого дефіциту на них з'являється жовтувато-біле забарвлення. У важких випадках листя стає біловато-рожевим або навіть білим. Брак сірки в ґрунті призводить до підвищення pH (показник кислотності ґрунту) і погіршення діяльності мікорізи. На ґрунтах із pH 5 одиниць рекомендується вносити 50 грамів, а на ґрунтах з pH 6,0 — 100 грамів сірки на 1 м2. Використання сульфатних форм добрив є додатковим джерелом сірки. Такий самий вплив має і підкислення ґрунту сіркою кислотою (або електролітом).

Ознаки дефіциту міді проявляються насамперед на листі. Вони дрібнчать, часто скручуються човником догори. Більш старішнє листя вирує й відмирає, засихають верхівки гілок. Іноді, як і у разі браку бору, з бічних і сплячих бруньок відростають численні дрібні гілочки — «відьміни мітли».

Дефіцит молібдену проявляється на молодому листі щораз більших пагонів у формі хлорозу між жилками.

Коли найкраще вносити мінеральні добрива для лохини садової?

— добрива потрібно вносити на початку весни (на початку сокосування) або початку набухання нирок.

На ґрунтах із кислотністю (PH) вище 4,8 двічі за сезон з інтервалом 6-7 тижнів необхідно вносити сульфат амонію з розрахунку 10-15 грамів на 1 м2. На ґрунтах з оптимальним рівнем pH рекомендується вносити 90 грамів сульфату амонію, 40 грамів сульфату калію і 110 грамів суперфосфату на один дорослий кущ лохини або 200-250 грамів добрива «Кеміра-універсал» (зараз її виробляє компанія Фертико) або польське добриво Florovit.

Схема внесення мінеральних добрив.

На один дворічний кущ вноситься 1 столова ложка повного мінерального добрива, на трирічний кущ — 2, на чотирирічну рослину — 4, на п'ятирічний — 8, на шестирічний і старший кущ — 16 столових ложок повного мінерального добрива.

Не вносьте в ґрунт і не підгодовлюйте садову лохину органічними добривами (навози, курячим послідом, навіть компостом). 

Як захистити саджанці лохини від заморозків?

Блакитнина високоросла здатна переносити морози до -23-25 °C (окремі сорти, наприклад, Ерліблю, до -27-30 °C).

У суворі безсніжні зими є ймовірність обмерзання кущів.

На присадибних ділянках кущі лохини можна обв'язати локшиною або прикрити спанбондом, краще мішкуватої (ні в жодному разі не використовуйте поліетиленову плівку) попередньо зробивши біля кущів каркас із кілків або двох дротяних дуг, розташованих хрест навхрест.

У період вегетації (зріст рослин) під кущі лохини не треба вносити велику дозу азотних добрив, особливо після закінчення цвітіння, щоб не викликати зростання пагонів пізньої осені. У разі надлишку азоту частина пагонів у зимовий період підмерзить (може загубитися й весь кущ).

Під час цвітіння лохина садова переносить заморожування до -7 °C. Тому в весняний період захист потрібний рідко.Осіннню, під час дозрівання ягід, заморожування можуть заподіяти шкоди позднесілим сортам лохини. Зелені ягоди пошкоджуються за температури -2 °C. Тому для захисту кущів лохини в осінній період необхідно застосовувати дощання або укриття будь-яким підручним матеріалом: спанбондом або мішковиною.

Коли і як потрібно починати обрізання кущів лохини садової?

Обрізання кущів лохини можна проводити на 2-4-річних рослинах, для закладання міцного скелета куща. Необхідно видалити всі плодові нирки, наявні на рослині.

Подальше обрізання потрібне після 3-го року після посадки (тобто рослині буде вже 5-6 років). Видаляють тільки дрібні кущі прирости біля основи куща,  хворі та гілки, що лежать на землі.

План щорічного обрізання, починаючи від 4-го року вирощування лохини:

1) необхідно зрізати низькі гребінці гілки біля землі, зберігаючи тільки прямі прирости;

2) якщо середина куща загущена, то всередині нього потрібно вирізати слабкі та дуже старі гілки;

3) більшість дрібних тонких гілок видаляють, залишаючи міцні скелетні гілки і пагони. З однорічних пагонів бажано залишити 5 найміцніших.

Блакитнина плодоносить на приростах попереднього року. Ступінь обрізання залежить від інтенсивності росту пагонів. Якщо сорт схильний до сильного потурбування як, Ренкокас, то обрізання потрібно робити сильну.